Лейпциг – На батьківщині Гете і Томанерхора
З точки зору привабливості для туристів Лейпциг цілком може скласти конкуренцію Берліну, Лондону, Флоренції або Брюсселю. Адже це не місто який-небудь однієї пам’ятки начебто мінеральних джерел, древнього собору, музею з роботами великих майстрів або розкопок античних руїн. Лейпцигу пощастило як з соборами і музеями, так і з багатою історією та відомими мешканцями.
Цей саксонський місто має повне право називатися музичною столицею Європи, оскільки в ньому жили і творили стовпи класичної музики: Роберт Шуман, Фелікс Мендельсон, Ріхард Вагнер. А великий Йоганн Себастьян Бах прожив тут більше двох десятиліть і був похований тут же, в церкві святого Фоми. Саме в Лейпцигу Бах провів найбільш плідні роки свого життя, пишучи музику і встигаючи при цьому керувати Томанерхором – церковним хором хлопчиків, що існують донині. З 1904 року в місті з розмахом проходить музичний фестиваль в честь знаменитого музиканта. Будинок-музей Мендельсона запрошує туристів подивитися, як був влаштований побут автора знаменитого весільного маршу.
Як по нотах…
У 2012 році в Лейпцигу з’явилася спеціальна розмітка у вигляді нотного запису. Протягом п’яти кілометрів біля місць, де жили і творили композитори, де виступали і продовжують давати концерти музиканти, розташовані спеціальні знаки. Так символічно міська влада вирішила відзначити всі об’єкти, які так чи інакше пов’язані з музичною історією Лейпцига. Щоб прогулятися по всьому маршруту «нотної доріжки» потрібно близько двох годин – без заходу в музеї.
Лейпциг – це ще і місто як мінімум двох важливих історичних подій. У 1813 році тут відбулася масштабна Битва народів, а в 1980-х він перетворився в колиску «мирної революції». Втомлені жити під невсипущим оком Штазі городяни почали з молебнів про мир у церкві святого Миколая, а закінчили мирними демонстраціями на вулицях у 1989 році, після яких Берлінська стіна впала, а Німеччина знову стала єдиною країною. Але дізнатися подробиці про те, як працювала німецька розвідка – Штазі – сьогодні можна в музеї Runden Ecke.
А ще Лейпциг пишається багатовіковими традиціями університетської освіти і статусом другого за важливістю банківського центру країни. Втім, для туристів важливі інші речі, яких в Лейпцигу предостатньо: хороші готелі, ресторани з солідною репутацією, можливості для культурного відпочинку і – як же без цього? – багатогодинного шопінгу.
Церква святого Фоми
Протягом майже 30 років Йоганн Себастьян Бах ходив в церкву, по суті, на роботу: великий композитор керував тут церковним хором хлопчиків – Thomanerchor. У пам’ять про цьому біля стін церкви встановлено бюст музиканта, а всередині похований його прах. Ще раніше, в 1539 році, у храмі на Трійцю службу провів сам Мартін Лютер.
І Бах, і Лютер, а також композитор Мендельсон, кайзер Вільгельм I, шведський король Густав II Адольф і саксонський курфюрст Фрідріх Мудрий відображені на вітражах бічної стіни храму. На вітражах хорів зображені сцени з Нового Завіту. У ризниці церкви виставлені музичні інструменти XVIII століття, що перебували в її власності: скрипки, альт, контрабас, віолончель і литаври.
Майже щотижня до церкви виступає хор хлопчиків – той самий, яким керував Бах.
Музей Runden Ecke
Цей будинок для мешканців Лейпцига – символ репресій і життя «під ковпаком» у часи НДР. З 1950 року тут розміщувалося Лейпцігське управління місцевого аналога КДБ – Міністерства держбезпеки, або Штазі.
Зараз у 12 сірих кімнатах будинку міститься експозиція, присвячена розвідки та охорони кордонів НДР, вербування та впровадження агентів, їх «знаряддям праці» – мініатюрним фотоапаратів, жучкам, апаратурі для перлюстрації листів, предметів для маскування.
Реконструйовані і деякі кабінети співробітників міністерства і навіть слідча в’язниця. Частина експозиції присвячена введеної в НДР в 1960 році смертної кари.
