Кіль – На батьківщині кільки і Петра III
Кіль – це жива історія півночі Німеччини. Місто було засновано в середині ХІІІ століття графом Адольфом IV Голштинским. В 1665 році тут з’явився свій університет. З 1773 по 1864 роки Кіль належав датській короні, а потім перейшов до Пруссії, яка перетворила його в головну військово-морську базу країни. Це в підсумку зіграло погану службу для монархії в Німеччині. Восени 1918 року матроси імперського флоту підняли повстання, яке стало прологом революції в Німеччині. Так що Кіль з повним правом можна називати «колискою революції».
Як і російської «колиски революції», Кілю не пощастило у Другу світову. У сорокові тут базувався військово-морський флот вже гітлерівської Німеччини, у зв’язку з чим місто нещадно бомбили. 80% від історичного центру Кіля було зруйновано. Але зачахнути місту не дав набутий у 1946 році статус столиці федеральної землі Шлезвіг-Гольштейн, а також жвава морська торгівля.
Батьківщина Петра
Невеликий Кіль є частиною російської історії. Тут з’явився на світ Петро III. До сходження на російський престол він, як відомо, носив титул принца Голштейн-Готторпского. Правил він недовго, бо був повалений дружиною, імператрицею Катериною Великої. Ну а закінчилося життя цього уродженця Кіля зовсім кепсько: є версія, що він був зарізаний за вечерею виделкою поручиком Олексієм Орловим.
Зараз місто живе насиченим життям, пік якої припадає на знамениту Кілер Вохе – тиждень, коли в місті проходить відома на весь світ вітрильна регата. Торгово-пішохідна вулиця Holstenstraße – одна з найдовших у Німеччині. Але навіть це не головне. Відновлена після війни Хольстенштрассе стала першою пішохідною вулицею ФРН. Всі інші подібні вулиці Західній Німеччині були «змальовані» з головної вулиці Кіля.
Основне надбання міста – вода. Близькість Балтики, до якої рукою подати, визначає приголомшливий морське повітря, в місті постійно дме свіжий вітерець, літають чайки, на набережній Гінденбург (Hindenburgufer) прогулюються пенсіонери, здійснюють пробіжки захоплюються спортом «кілеры». Цього слова боятися тут не треба. Житель Кіля по-німецьки якраз і називається «кілер».
До речі, знайомитися з містом можна не тільки гуляючи по ньому пішки, але і подорожуючи по воді. У теплу пору року варто вибрати одну з декількох водних екскурсій на теплоходиках з гідом і помилуватися краєвидами довгого Кільського фіорду.
«Кильская шпрота»
Головний делікатес Кіля – знамениті кильские шпроти. Власне, російське слово «кілька» і походить від назви німецького міста. Але справжню «кільку», або кильские шпроти, ловлять саме тут, в Кильской бухті. Тут же рибку переробляють і подають в ресторанах в якості фірмового страви.
А вираз «кильская шпрота» набуло згодом і інше значення. Так (Kielersprote) іноді називають себе корінні жителі Кіля і його околиць.
