Падерборн — Джерело Падера

Назва міста Падерборн перекладається з німецької як «Джерело Падера». Поруч з Кафедральним собором з-під землі б’ють безліч джерел, які дають початок Падеру — найкоротшою річці Німеччини. Через 4 км від свого витоку біля містечка Нойхауз Падер впадає в Ліппе.

Падерборн — старовинне місто з багатою історичною спадщиною. У VIII столітті за розпорядженням Карла Великого тут був побудований палац, а в 800 році — була заснована єпархія. Падерборн розташований в південно-східній частині Вестфальської низовини, в безпосередній близькості від річки Ліппе, на річці Падер, біля підніжжя простягнувся з півдня на схід Падерборнского плоскогір’я і піднімаються до схід гір Эгге.

Найбільш значущим і популярним історичною пам’яткою міста вважається романо-готичний кафедральний собор Св. Марії, Св. Кіліана і Св. Либориуса. Ця велика церква з двома трансептами і вежею, яка постраждала під час Другої світової війни. У повоєнний час башта була відновлена. Зараз вона знову вражає відвідувачів оригінальними різьбленими прикрасами порталу, романським склепом, меморіальними панелями і пишними надгробками. У музеї, розташованому в соборі зберігаються коштовні реліквії, в числі яких є «Мадонна Імада», виконана на замовлення єпископа Імада, — знаменита статуя Мадонни з Немовлям, що відноситься до 1051-1058 році. На північній стороні собору збереглася частина фундаменту імператорського палацу. Тут же знаходиться каплиця Св. Варфоломія — одна з найстаріших церковних споруд в Німеччині.

На площі Ратхаусплатц в південній стороні від кафедрального комплексу височить прекрасна ратуша з пишними фронтонами, побудована в роках 1613-1620. Вона є яскравим прикладом Везерского ренесансу. Музейний форум Хайнца Никсдорфа присвячений історії створення комп’ютерів.

Всього в п’ятнадцяти кілометрах північніше Падерборна, біля Штукенброка розташований Голлівуд-Парк і чудовий Сафарі-ленд, де можна побачити більше 500 африканських тварин.

Історія міста

Засновником Падерборна вважається Карл Великий. У 777 році за його наказом тут почалося зведення фортеці, фундамент якої зберігся до цих пір. У 799 році в палаці Карла Великого три місяці провів втік з Риму папа Лев III. І саме тоді було прийнято рішення, яке вплинуло на долю всієї Європи аж до сьогоднішнього дня — відновлення Західної Римської імперії і коронація короля Карла в якості імператора, яка відбулася в 800 році в Римі.

Падерборн став осередком єпископства. У 836 році єпископ Бадурат наказав перевести сюди мощі Святого Либория, якого стали вважати заступництвом єпископства і міста. На честь цієї події в кінці липня в місті проводиться Фестиваль святого Либория, одне з найстаріших і найбільших заходів в Німеччині.

Наступний етап у розвитку міста пов’язаний з діяльністю єпископа Майнверка (975-1036), доводився родичем Генріха II Святого (973-1024). За наказом Майнверка в Падерборне був зведений новий Кафедральний собор, монастир Абдингхоф, монастир Бусдорф, капела святого Варфоломія, королівський та єпископський палаци. Місто стало святковою резиденцією правителів.

Вже до 1200 році розміри Падерборна досягли кордонів нинішнього Старого міста. З 1295 року Падерборн став офіційним членом Ганзейського союзу, що стимулювало розвиток економіки і зміцнення міста. Владика-єпископ був змушений перенести свою резиденцію у Нойхауз, який залишався в цьому статусі до 1802 року.

В 1614 році єпископ Дітріх IV фон Фюрстенберг заснував у Падерборне університет, який став, таким чином, першим університетом Вестфалії і в тому вигляді проіснував до 1844 року. За його наступника і племінника Фердинанді фон Фюрстенберге, місто був перебудований в стилі бароко.

У 1802 році Падерборн увійшов до складу Пруссії; у 1806-1813 році перебував у складі французького королівства Вестфалії. У середині XIX століття через Падерборн пройшла залізниця, що послужило сильним стимулом розвитку економіки міста. Значно збільшилася і населення міста: з 5 тисяч осіб за століття до цього до 23,5 тисяч.

Значної шкоди Падерборну було завдано в кінці Другої світової війни, коли з-за бомбардувань союзників у березні 1945 року в руїнах опинилося понад 85% міста, в тому числі й унікальні стародавні споруди: Абдингхоф, Кафедральний собор і ін. Ні економічно, ні політично вони не були виправданими: це були типові «моральні» бомбардування з метою залякати ворога (на жаль, такі реалії війни).

40-ві — 50-ті роки — час швидкого відновлення економіки ФРН. Падерборн стає важливим промисловим центром Вестфалії, розвиваються високі технології. У 1972 році в Падерборне був заснований «Університет інформаційного суспільства».

Зараз Падерборн — велике місто з населенням понад 150 тисяч чоловік, центр регіону з населенням в 500 тисяч осіб.

Рекомендуем прочитать:

Comments are closed.