Гера — Зелене серце Тюрінгії

У цього міста немає офіційної дати заснування, так і імені його засновника історія не зберегла. Тут не правили великі історичні діячі, з поетами і філософами Гері теж якось не пощастило. Найвідоміші місцеві уродженці – велика легкоатлетка Хайке Дрехслер і художник-експресіоніст Отто Дікс. Завдяки останньому Гера позиціонує себе як «місто Отто Дікса», тут працює його музей. Але це для тих, «хто знає».

Для більшості ж Гера – це «легені» Тюрінгії, її «зелене серце». Місто буквально оточений лісами, тут дихається зовсім по-особливому. Добре це відчувається в Кюхенгартене і на березі річки біля Marienkirche. Стоячи біля цієї церкви і дивлячись на неспішні води Вайсе Ельстер, складно уявити, що місто тричі зазнавав серйозних пошкоджень.

Вперше він був зруйнований у середині XV століття в ході Саксонської «братської війни». 18 вересня 1780 року до цих пір вважається чорною датою: у цей день тут вибухнув страшний пожежа, яка знищила майже всю історичну частину. Ну і бомбардування Другої світової, звичайно, залишили свій слід.

Тут, до речі, згодилося історичну спадщину міста. Знамениті пивні підвали Geraer Hohler, сукупна довжина яких становить майже 10 кілометрів, в роки війни використовувалися городянами як бомбосховища. Тепер туди водять екскурсії. Ну а пиво… Пиво в Гері, звичайно ж, як і раніше п’ють. Воно тут зовсім недороге. Адже це справжня глибинка Німеччини, колишня НДР…

Тюринзькі ковбаски

Кращою закускою до пива в Гері, як і скрізь, в Тюрінгії, вважаються тюринзькі ковбаски – Thüringer wurst. До їх складу традиційно входять свинина, гриби, шпик, прянощі і спеції. Цей класичний рецепт відомий документально з 1404 року. Ковбаски найкраще обсмажувати на грилі. Дуже часто вони подаються з хлібів або входять до складу хот-догів.

Зараз Гера — спокійний чистий містечко з невеликою кількістю емігрантів. Відвідують його в основному ті, хто їдуть на автомобілі на захід з Польщі або Чехії. Найближчий до Гері міжнародний аеропорт Лейпциг-Галле розташований в 60 км від міста.

Пивні погреби Geraer Hohler

Історія появи підземних пивних погребів сходить до середньовіччя. Згідно з міського статуту від 1487 року, будь-який городянин, що має власний будинок, міг варити в ньому пиво. Однак підвали будинків бюргерів не були пристосовані для зберігання пінного напою. Тоді було прийнято рішення спорудити в місті (а точніше під ним) централізовані льоху, де будь-який городянин міг зберігати зварене їм пиво. Для цього в XVI-XVIII століттях була прорита печера, довжина якої склала 10 кілометрів.

Для огляду туристам сьогодні доступно близько 250 метрів підземних ходів. Починаючи з 1986 року, в печері Geraer Hohler організовують екскурсії, в ході яких знайомлять відвідувачів з історією створення цього льоху, умовами, в яких зберігалося пиво. Тут же можна подивитися на колекцію мінералів.

Екскурсійні групи вирушають під землю кожні дві години: 11.00, 13.00, 15.00 і 17.00.

Кюхенгартен

Назва – «Кухонний сад» – пояснюється тим, що колись тут вирощували овочі для кухні в палаці герцога Остерштайн. Після пожежі, що сталася в 1780 році, східну частину парку облаштували як англійський ландшафтний парк, а в західній зробили парк у французькому стилі, регулярний, зі строгою геометрією.

У довоєнні часи Кюхенгартене працював театр під відкритим небом. Після війни, в 1953 році, в саду було відкрито пам’ятник жертвам фашизму, який створили скульптори Карл Кун і Отто Оттель. Зараз парк відкритий для відвідувачів щодня з шостої ранку до десятої вечора.

Рекомендуем прочитать:

Comments are closed.